Звернення українських письменників до чільних інституцій держави Україна з приводу нищення українською владою єдиної за всі роки Незалежності державницької українськомовної газети Криму Кримська Світлиця, яка продовжує свою діяльність на півострові.

〈це зверненнянадіслане 26 грудня 2017 року за вказаними адресами〉

Президенту України
буд. 11, вул. Банкова, м. Київ, 01220
копія: Голові Верховної Ради України
кімн. 114, буд. 6-8, вул. Банкова, м. Київ, 01220
копія: Комітету Верховної Ради України з
питань свободи слова та інформаційної політики
кімн. 114, буд. 6-8, вул. Банкова, м. Київ, 01220
копія: Міністру культури України
буд. 19, вул. Івана Франка, 01601

26 грудня 2017 р.

Шановний пане Президенте,
Голово Верховної Ради,
Голово комітету Верховної Ради,
Міністре культури
Ми, українські письменники як з України, так і з діаспори, звертаємо Вашу щонайпильнішу увагу на неприпустиму ситуацію, яка склалася з всеукраїнською загальнополітичною та літературною газетою “Кримська світлиця”, заснованою у 1992 році в Сімферополі групою ентузіастів-державників, що в подальшому склали її трудовий колектив, Всеукраїнським товариством “Просвіта” та Спілкою письменників України.
Після окупації Криму Росією в 2014 році трудовий колектив газети, навіть попри втрату свого офісу, продовжував свою діяльність на території півострова. Готувались актуальні матеріали, писались статті, готові принт-файли газети щотижнево пересилались до офісів співзасновників — Всеукраїнського товариства “Просвіта” та Міністерства культури, до видавця — державного підприємства Національне газетно-журнальне видавництво (ДП НГЖВ) та до друкарні. Більше того, до самого кінця 2014 року співробітники редакції поширювали серед кримських передплатників видрукуваний в Києві тираж. В подальшому, після припинення залізничного сполучення з Кримом, доправлення друкованої продукції на півострів стало неможливим. Газету, відповідно, було переведено в електронний формат. 15 лютого 2015 року на сайті НГЖВ про те повідомляв його тодішній керівник пан Ратушний Р.Я. (http://cultua.media/nternet-vidannja-krimska-svtlicja). Таким чином, з того часу “Кримська світлиця” публікувала всі свої матеріали лише на своєму офіційному сайті (http://svitlytsia.crimea.ua), який функціонує з 2002 року.
Але вже в березні 2016 року новий очільник ДП НГЖВ пан Щекун А.С. видає наказ про переведення газети з Сімферополя до Києва, а в травні 2016 року наступним своїм наказом звільняє весь трудовий колектив редакції «КС». Формальною причиною звільнення світличан була їхня відмова від переведення до Києва, реальною — давня небайдужість керівництва ДП НГЖВ до єдиної україномовної газети Криму, яку було “яскраво” продемонстровано ще в 2010 році. Тоді багатолітнього головного редактора “Кримської світлиці” пана Качулу було облудно звинувачено у зловживаннях та звільнено, і доки він доводив в судах свою невинуватість, газету було переформатовано і менш ніж за півроку знищено. Відродити тоді “Кримську світлицю” вдалося лише через півроку. Звертаємо Вашу увагу на те, що і в цьому випадку очільник ДП НГЖВ вже заявив про можливе закриття газети (https://ua.krymr.com/a/news/28745835.html). Формальність згаданого наказу очільника ДП НГЖВ про переведення «КС» до Києва полягає, на наш погляд, у неврахуванні існуючих обставини і реалій. Найперше, посилання на те, що наказ про переведення редакції був продиктований піклуванням керівництва ДП НГЖВ про безпеку своїх кримських колег спростовується тим, що його цілком влаштовувало, якби ті й далі працювали на окупованій території на газету, але не належали до її редакції. Також, видаючи свій наказ про переведення редакції “Кримської світлиці” з Сімферополя до Києва, очільник ДП НГЖВ не взяв до уваги ані думки співзасновників, до яких, в першу чергу, належав сам трудовий колектив газети, котрий упродовж двох окупаційних років продовжував безперебійно випускати газету і не бажав втрачати контакт з Кримом, зі своїми постійними читачами, ні тої суттєвої обставини, що вивезти з півострова архів газети не було жодної можливості. Окрім того, принаймні троє з шести членів редакції мали особисті обставини, які унеможливлювали їх переїзд до Києва.
Економічний зашморг, коли спершу упродовж дев’яти місяців 2015 року працівникам газети відмовляли у виплаті зарплат, а потім і звільнення з ганебними формулюваннями: “за прогули” (для головного редактора, який працюючи на газету упродовж двадцяти років, жодного разу не міг дозволити собі відпустки), “за відмову від переїзду” (для власних кореспондентів, які за законом і не були зобов’язані кудись переїжджати) — це так держава Україна оцінила самовіддану працю трудового колективу єдиної за всі роки Незалежності державницької україномовної газети Криму, її вклад в інформаційний спротив?
Звертаємо Вашу увагу на те, що при тому генеральним директором ДП НГЖВ паном Щекуном було порушено ряд норм – як морально-етичного порядку, так і чинних законів України.
Знищення поперед спецслужб ворога української державницької газети, ровесниці Незалежності, яка, опинившись на окупованій території, два роки тримала там українське інформаційне поле, є нічим іншим, як свідомим підігруванням Кремлю в інформаційній війні, веденої ним проти нашої країни. Накази пана Щекуна пересилати кореспонденції з Криму до редакції незаконно створеного ним в Києві клону “Кримської світлиці” окрім електронної, ще й засобами звичайної пошти, тотально контрольованої на півострові спецслужбами Росії, є ще одним доказом того. Адже віддаючи той наказ, вчорашній кримчанин Щекун не міг не усвідомлювати, що його виконання означало б негайний вихід спецслужб Росії на редакцію «КС», гарантовану її ліквідацію, репресування членів редакції.
Видаючи за переведення редакції “Кримської світлиці” переїзд до Києва лише однієї особи – коректора, простимульованої підвищенням до посади відповідального секретаря, пан Щекун фактично створив у Києві абсолютно іншу газету, як за зовнішнім виглядом, форматом, наповненням, так і за редакційною політикою та цільовою аудиторією. Воно б і нічого, якби не видавати ту газетку за “Кримську світлицю”. Начепивши на неї ім’я щойно удавленої ним “Кримської світлиці”, ввівши з якогось дива ДП НГЖВ до складу співзасновників (Державний реєстр друкованих засобів масової інформації і досі не знає про існування такого співзасновника “Кримської світлиці” як ДП НГЖВ), пан Щекун “забув” при тому виконати вимоги закону. Адже ст. 20 закону України “Про друковані засоби масової інформації” вимагає безумовної перереєстрації видання, як в разі зміни адреси редакції, так і у випадку будь-яких змін складу співзасновників.
На жаль, схоже на те, що ігнорування закону, не кажучи вже про якісь моральні норми, є сталою практикою ДП НГЖВ. Так, в порушення закону України “Про оплату праці”, частині співробітників газети (Бут, Соловей) не було виплачено заробітну плату при звільненні, попри те, що заборгованість складала від шести до дванадцяти місяців. Більше того, документально засвідчено ганебний випадок викрадання співробітниками ДП НГЖВ зарплати одного з членів редакції «КС».
Ганебно, що ні державні посадовці, які мали б бути зразком дотримання українських законів, ні навіть “безсторонні” суди впритул не помічають свавілля, чиненого щодо “Кримської світлиці”.
То, може, створена паном Щекуном фейкова київська “Світлиця” є ефективнішою за справжню “Кримську світлицю”? Судіть самі: в той час як кримська редакція “Кримської світлиці” навіть через півтора роки після звільнення паном Щекуном продовжує щотижнево публікувати на своєму офіційному сайті свіже число тижневика, фейкова газетка пана Щекуна з’являється в Мережі (а лише тут її можуть бачити мешканці півострова) украй нерегулярно. Так, всі її цьогорічні числа були викладені в Інтернеті всього за три подачі — у березні, квітні та у вересні місяці, паками по кілька чисел. В той час, як на офіційному сайті “Кримської світлиці” читач знайде цього тижня її 51 число, на сайті незаконного київського клону пана Щекуна висить лише 24 число за середину вересня. І цей запліснявілий мідійний продукт подається паном Щекуном у якості інформаційної зброї?
З паперовим форматом тої газетки ще сумніше. До Криму її тираж, зі зрозумілих причин, не потрапляє, але 210 (двісті десять) передплатників на всю велику Україну (офіційні дані ДП НГЖВ) є вельми показовою оцінкою її якості, а отже й популярності серед вітчизняного читача. І це в той час, як на офіційний сайт справжньої “Кримської світлиці”, за даними адміністратора сайту пана Миколи Владзімірського, щоденно заходить до тисячі двохсот відвідувачів.
Варто згадати, що окрім своєї безпосередньої роботи з регулярного наповнення сайту газети, кримська редакція “Кримської світлиці” продовжує копітку роботу з оцифрування свого багаторічного архіву — того самого, матеріалами якого користується київська команда пана Щекуна, безсоромно видаючи їх за свої.
Її зусиллями кримський літературний конкурс “Ми – діти твої Україно!”, започаткований майже 20 років тому редактором відділу літератури “Кримської світлиці”, відомим поетом Данилом Кононенком, в часі окупації набув статусу всеукраїнського і цьогоріч вже вдруге, в щорічній церемонії нагородження в Театрі на Подолі, зібрав поцінний врожай юних талантів. Також, зусиллями звільненого головного редактора «КС» пана Качули, видано книжку спогадів про колегу-світличанина, чудового кримського поета Данила Кононенка.
На наше глибоке переконання, “Кримська світлиця”, якій через тиждень виповнюється чверть століття, і сьогодні є тим чинником, який єднає Крим з Україною, утверджує Україну в Криму, невтомно нагадує про нього світові. Одним із свідчень того є творчість сучасних українських письменників і поетів — як з Криму, України, так і далеко з-поза її меж.
Це наше звернення до чільних представників чинної української влади є нагадуванням про їх обов’язок пильнувати за дотриманням моральності, справедливості, за дотриманням законів, за утвердженням українського в Україні, в тому числі й у Криму, про їх обов’язок, зрештою, повертати втрачений Крим. А що той процес є вкрай непростим, він потребує, окрім щирого бажання, ще й мудрої дипломатії та великої делікатності. На жаль, вкрай необдумані, багато в чому волюнтаристські, значною мірою незаконні, а по суті своїй антидержавні дії чиновників ДП НГЖВ щодо “Кримської світлиці” вочевидь шкодять тому процесу. В будь-якому разі, нищення представниками Української держави державницької української газети, яка упродовж всього свого існування робила все можливе для утвердження України в Криму, яка продовжує відстоювати Україну на півострові навіть в часі окупації, є дуже поганим сигналом українцям Криму і не лише їм.
Вимагаємо, відтак, щонайшвидшого відновлення закону і справедливості щодо “Кримської світлиці” та безпідставно дискримінованого, незаконно звільненого її трудового колективу.

Ініціатор звернення:
Валентин Бут, Крим, Україна,
Підписанти, українські письменники:
Патара Бачіа, Теребовля, Україна,
Роман Бойчук, Івано-Франківськ, Україна
Леся Геник, Івано-Франківськ, Україна,
Олег Гончаренко, Мелітополь, Україна,
Наталія Горішна, Черкаси, Україна
Наталя Данилюк, Перегінське, Івано-Франківщина, Україна,
Ганна Верес-Демиденко, Верескуни, Чернігівщина, Україна,
Михайло Жайворон, м. Житомир, Україна,
Любов Ігнатова, Нові Санжари, Полтавщина, Україна,
Олена Іськова-Миклащук, Вербівці, Хмельниччина, Україна,
Людмила Калиновська, Білопілля, Україна,
Віктор Качула, Крим, Україна,
Олена Кіс-Федорук, Івано-Франківськ, Україна,
Галина Коризма, Мадрид, Іспанія,
Галина Котлак, Волинь, Україна,
Ксенислава Крапка, Львів, Україна,
Наталія Крісман, Івано-Франківськ, Україна,
Павло Кричевський, Серпухов, Росія,
Віталій Лазоркін, Київ, Україна,
Василь Латанський, Крим, Україна,
Галина Литовченко, Крим, Україна,
Наталія Мазур, Дунаївці, Україна,
Леся Низова, Луганськ/Городок, Україна,
Наталія Осипчук, Київ, Україна,
Віктор Охріменко, Холми, Чернігівщина, Україна,
Олександр Печора, Лубни, Україна,
Михайло Плосковітов, Пулини/Житомир, Україна,
Олександр Польченко, журналіст, Сімферополь/Київ, Україна,
Тетяна Прозорова, Кривий Ріг, Україна,
Ольга Романишин, Львів, Україна,
Олена Сайчук, Харків, Україна,
Любов Сердунич, Хмельницький, Україна,
Наталія Святокум, Кропивницький, Україна,
Віктор Стус, Крим, Україна,
Олекса Удайко, Київ, Україна,
Леся Утриско, Мадрид, Іспанія,
Наталія Хаммоуда, Махдія, Туніс,
Леся Шмигельська, Івано-Франківщина, Україна,
Наталка Ярема, Львів, Україна

Це звернення підтримують також:

Ольга Байвидович, Київ, Україна
Олена Британ, Львів, Україна
Тетяна Грабар, Свалява, Україна,
Андрій Гулій, Киїів, Україна,
Віктор Жадько, Черкаси, Україна
Дмитро Іванко,
Ольга Іваш, Львів, Україна,
Остап Кіндрачук, Ялта/Київ, Україна,
В’ячеслав Криштоп,
Валентина Мастєрова,
Михайло Микитюк, Київ, Україна,
Марія Михайлова, Крим, Україна
Сергій Мостюк,
Людмила Мошон, Біла Церква, Україна
Тетяна Олійник, Київ, Україна,
Лілея Покрова, Львів, Україна,
Таїсія Петрик, Крим, Україна,
Надія Ракітіна, Євпаторія/Київ, Україна,
Катерина Рамдон, Одеса, Україна,
Савчук Віталій Володимирович, Кропивницький, Україна
полковник Анатолій Сорока,
Віктор Таратушка, Дніпропетровськ, Україна,
Олександр Таценко, Суми, Україна

Advertisements

поетичні та прозові твори автора,

SICK LIT MAGAZINE

Bringing the real. Keeping the weird.

Myths of the Mirror

Life is make believe, fantasy given form

A Mind

Jack Bennett

Blookup Blog

Turn and print all your digital contents, blogs and social networks into amazing real paper books on blookup.com

The Secret Success

Poor is only a state of mind.

Sara in LaLaLand

Welcome to my world.

Валентин Бут: Поезія. Проза

поетичні та прозові твори автора,

Dalton's Magazine

Spanning the world with pieces of think

Wolf Song Blog

Enjoying retirement: On The Road & At Home

alberg37junk

Junk rigging an Alberg 37

Manie HJ Botha

Designing and building a 3m micro yacht

Christian Song Meaning

My sheep listen to my voice; I know them, and they follow me. - John 10:27

Darius Stransky

Historical Fiction Medieval 13th Century

the inside story

interviews with book characters. the MC speaks!

Style and a Half

Vancouver-based illustrator, writer, style blogger

georgelle

поетичні та прозові твори автора,

J.J. Kendrick

Author Site - One Writer's Amazing Journey

%d блогерам подобається це: