Архів теґу: в гетсиманськім саду

Поету Бившеву в Його Гетсиманськім Саду

© Валентин Бут

Можна складати вірші
Про спів дзюркотливих струмочків,
Дзвінкую виковувать риму
До “слава российского флага”
Кохання оспівувать згагу,
Чи те, що спливає незримо,
Зітхать про вишневі садочки,
А цей… Одним словом, Бывшев…
“Это ж дойти – ну, до края,
Чтоб совесть и стыд свой утратив,
Забыв чьим ты хлебом питался
И в чьи туалеты ходил,
Народ, что тебя породил
Предал и фашистам продался –
Продался кровавой той рати,
Что малых детей распинает!
Ну, это ж додуматься только –
Бандеровцам тем недобитым,
Тем нелюдям, тем правосекам
Той хунте слагать свои оды
Желать мракобесам свободы,
Шухевича звать человеком,
Обаме продаться настолько!
А ведь, за такое бы надо
Писаку – пред дедушку Ленина
На площадь под рученьки белые
Да вслед за хохляцкою байкою
Пройтися казацкой нагайкою –
А, вот за слова твои смелые
Да плата на части филейные –
Твои гонорар и награда!
И, коль ты наш враг –
пожалте-с в ГУЛАГ!”
Оце, щось подібне, брате,
Я вичитав в вашій пресі.
В Літературній газеті –
Мов сталінське déjà vu…
Казали ж – у лісі жити,
То треба по-вовчи вити,
А не співать солов’ю.
Подібне читав лиш в клозеті,
А тут уже й судді в процесі,
Вже й клітка чекає, грати…
І підло злили стихи ru
Чого не буває в миру…
Але, я прошу тебе встоять!
Колись, в Гетсиманськім саду,
Один теж казав, що не зрадить.
Отак і москальська громада
Плете свою власну біду.
Раби ж бо не знають, що коять…
Тож, дуже прошу – не сумуй!
Розвіються хмари над світом,
Прозріють одурені діти.
Що може поет тут… Римуй!

10.07.2015 01:43:06

Advertisements