Die Jahre sind allerliebste Leut:
Sie brachten gestern, sie bringen heut,
Und so verbringen wir Jüngern eben
Das allerliebste Schlaraffen-Leben.
Und dann fällts den Jahren auf einmal ein,
Nicht mehr, wie sonst, bequem zu sein;
Wollen nicht mehr schenken, wollen nicht mehr borgen;
Sie nehmen heute, sie nehmen morgen.
Йоганн Вольфганг Гьоте, РОКИ
У переспіві 
Валентина Бута
Які ж то прекрасні, ці юні роки:
Про що не попросиш – все їм залюбки;
Отож, ми проводимо юність свою
Так гарно і весело, наче в раю.
Та, раптом, свій норов міняють роки –
Вже їм дарувати тепер не з руки:
У борг не дають, Без кінця докоряють
І все, що давали, назад забирають.
Advertisements
