Архів теґу: переклади

Ірина Дар’їна: Я Розкажу Тобі…

© Ирина Дарьина

Я расскажу тебе…

https://www.stihi.ru/2017/03/09/11808

Я расскажу тебе о солнечных лучах,
Я расскажу тебе о бархатных ночах,
О звуках флейты тростниковой у реки
И как мои движения легки.
О лунном свете, серебре росы,
О том, когда минуты, как часы,
О песне ветра в переливах трав,
О зелени томящихся дубрав,
О свежести предутренней лесной…
Скажи, так Ты поговоришь со мной?

у переспіві © Валентина Бута

Я розкажу тобі про сонце – світ очей,
Я розкажу тобі про оксамит ночей,
Про звуки флейти з очерету край ріки,
Про те, як мої порухи легкі,
Про світло місячне й туману срібний дим,
Про миті, що дорожчі від годин,
Про пісню вітру в переливах трав,
Про зелен ряст задумливих дібров,
Про свіжість світанкову лісову,
То як, поговорімо наяву?

Advertisements

Ірина Дар’їна: Вірші наша Хвороба

© Ирина Дарьина

Мы Болеем Стихами

https://www.stihi.ru/2017/03/05/11829

* * *
Мы болеем стихами. Неизлечимо.
И живем в неизбежности и суете.
Вереницами дней, пролетающих мимо,
Тротуары мостим к одинокой мечте.
Мы болеем стихами… Никто не поможет,
Хоть лекарства верны из забвенья и лжи.
Только глупую душу все точит и гложет
Откровение смысла вселенской глуши.
За решеткою глаз каменеющей сутью
Постепенно теряется чувство Пути.
Осознаньем наказаны и к перепутью
Все трудней и трудней, спотыкаясь, брести.
Мы жестоко повенчаны с правдою рифмы,
Мы захвачены в плен музыкальной строфой,
Пусть сплетаются мысли в неистовом ритме,
Только сердце спасительно скажет: «Отбой!»
В них – спасенье и мука, услада и кара,
Обреченье наградою – все сознавать.
И дорогами снов этой жизни не даром
Предстоит все еще неизменно шагать.

 

переспів © Валентина Бута:

Вірші наша хвороба, навік незцілима;
Ми живемо у вирі суєтних подій,
З череди сірих днів, що летять невловимо
Тротуари кладемо до сонячних мрій

Вірші наша хвороба: ніхто не врятує,
Хоч є ліки дієві з брехні й забуття,
Та наївную душу все точить, бунтує
Хіть пізнання вселенського сенсу буття.

Там, за гратами сліз, скам’янілою суттю
Поступово втрачається шлях до мети.
Усвідомленням скарані до перепуття
Нам все важче і важче спинаючись йти.

Ми жорстоко повінчані з правдою рими,
Нас в полон захопив строф музичних вінець
В’язь думок хай кипить у шаленому ритмі,
Тільки серце врятує, сказавши: “кінець.”

В них спасіння і мука, утіха і кара
І приречені щастям ту кару нести,
Ми дорогами снів в цім житейськім обшарі
Маєм зо дня у день крізь тумани брести.

Shoe Nail

For want of a nail the shoe was lost.
For want of a shoe the horse was lost.
For want of a horse the rider was lost.
For want of a rider the battle was lost.
For want of a battle the kingdom was lost.
And all for the want of a horseshoe nail.

 

Вухналь

у переспіві © Валентина Бута

(англійський дитячий віршик, якому дуже корисно навчати і наших діток, перш, ніж вони допнуться до влади )

 

Нема вухналя
І відпала підкова,
Упав вороний,
Не підніметься знову
І гине з конем
Верхівець-командир,
І військо розбите
Благає про мир…
Нема королівства,
Нема короля,
Бо в кузні в свій час
Не було вухналя…

 

 

Tomasz Padura, Hej, sokoły!

Hej, tam gdzieś znad czarnej wody,
Wsiada na koń kozak młody,
Czule żegna się z dziewczyną,
Jeszcze czulej z Ukrainą.

Hej, hej, hej sokoły,
Omijajcie góry, lasy, doły,
Dzwoń, dzwoń, dzwoń dzwoneczku,
Mój stepowy skowroneczku. (bis)

Żal, żal za dziewczyną,
Za zieloną Ukrainą,
Żal, żal serce płacze,
Żal, że już jej nie zobaczę.

Hej, hej…itd

Ona biedna tam została,
Przepióreczka moja mała,
A ja tutaj, w obcej strome,
Dniem i nocą tęsknię do niej.

Hej, hej…itd

Pięknych dziewcząt jest niemało,
Lecz najwięcej w Ukrainie.
Tam me serce pozostało
Przy kochanej mej dziewczynie.

Hej, hej…itd

Wina, wina, wina dajcie,
A jak umrę pochowajcie
Na zielonej Ukrainie,
Przy kochanej mej dziewczynie.

Hej, hej…itd

Томаш Падура, ГЕЙ,СОКОЛИ!

у переспіві © Валентина Бута

 

Гей,там десь за чорними гаєм
На коня козак сідає
Каже : «Прощавай дівчино,
Прощай мила Україно!»
Refrain:

Гей, гей, гей соколи!
Оминайте гори, ліси, доли.
Гей, дзвони, дзвони,дзвіночку,
Cтеповий жайвороночку.

Жаль. жаль, жаль дівчини,
Жаль квітучої Вкраїни.
Жаль. жаль серце плаче,
Що її вже не побаче…

Refrain: Гей, гей…

Вона бідна там лишилась,
Ластівонька моя мила,
Я ж без неї на чужині
Від розпуки й туги гину

Refrain: Гей, гей…

Скрізь палких красунь немало,
Та найбільше в Україні
Серце там моє зосталось
У коханої дівчини.

Refrain: Гей, гей…

Вина, вина, вина дайте!
Як умру, то поховайте
На квітучій Україні,
Біля милої дівчини…

Refrain: Гей, гей…

Ірына Дар’їна, Адвядзі Мяне ад Бяды…

© Ірына Дар’їна

Адвядзі мяне ад бяды…

https://www.stihi.ru/2017/03/04/8246

Адвядзі мяне ад бяды,
Між кустоўя, да самай вады.
Адвядзі мяне ў зацішь сноў,
Дзе каханьнем квітнее любоў.
Адвядзі мяне, не кары,
Што ратуюсь табой да зары.
Адвядзі цераз цемру зораў,
Бо жывая ўжо прастора,
І забудзься на тыя шляхі…
     Бачышь, ластаўка ля страхі…
                              

Ірина Дар’їна, Відведи мене від біди…

у переспіві © Валентина Бута

 

Відведи мене від біди
Між кущів до самої води,
Відведи мене в затишок снів,
Де кохання, де квіти ясні.
Не картай о цій пізній порі,
Що рятунок ти мій до зорі,
Проведи через зоряний шлях,
Бо ожив уже простір в полях
І забудь про похмурі краї…
      Бачиш, ластівка в стрісі своїй.

Ірына Дарьина, Я Хочу Уліцца ў Цябе Струменямі

Я хочу уліцца ў цябе струменямі,
Працяўшы наскрозь, агарнуўшы наўкол.
Сустрэцца аднойчы ў прызначанай браме,
Крануўшы нясьмела мармуравы дол.

Я мушу адбіцца ў лёсе праменьнем,
Нязгаданным неяк у тым гушчары,
Адмовіцца й адцурацца сумненьняў.
Калі ўжо пасьці, то дык да гары!..

Я крочу няўпэўнена, але наўмысна.
Ці побач надзея – сьляпы павадыр?
А памяць хавае пяшчотныя рысы…
Зацягвай хутчэй непазьбежны мой вір.
                                            
              Р.S. У гэтым нейкая недарэчнасьць –
              Мая спрадвечная супярэчнасьць.   

 

15.02.2001г.

Ірина Дар’їна, Я хочу улитися…

в переспіві © Валентина Бута

Я хочу улитися в тебе струмками,
Пронизавши наскрізь, обвивши довкіл,
Зустріти колись хоч в призначеній брамі,
Торкнувши несміло із мармуру діл.

Я мушу одбитися долі промінням,
Незгаданим досі у тій гущарі,
А ще, одцуратися сумнівів тління –
Коли уже падати, то догори.

Крокую невпевнено, але умисно –
Чи бачить надія, сліпий поводир?
А пам’ять ховає минулого риси;
Затягуй хутчіш неминучий мій вир.

        P.S. У цьому певна є  недоречність –
        Моя прадавняя суперечність.

 

Ірына Дарьина, Я працята наскрозь…

© Ірына Дарьина

Я працята наскрозь…

https://www.stihi.ru/2017/03/04/8213

Я працята наскрозь… Няўжо, га,
Будзе раніца не ружовай?
Будзе вечар не аксамітны?
Ці патрэбны такія міты?
Неяк нават неверагодна
Памыляліся мы заўгодна
І рабілі ня тыя крокі,
Вось і стаўся час адзінокі.
Перамеліцца лёс шалены,
Не да гонару тут праклёны.
Подых доўжыцца пачуцьця
Срэбнай стужкі таго жыцьця.
7.01.2002г.

Ірина Дар’їна, Я пронизана наскрізь…

у переспіві © Валентина Бута

 

Я пронизана наскрізь… Невже, бо
Вже світанки не будуть рожеві?
Вечір втратить свої оксамити?
Чи потрібні такі нам міти?
Дещо навіть тепер неймовірно,
Помилялись ми, долі покірні
І робили не зовсім ті кроки,
От і випав нам час одинокий.
Перемелеться злая недоля
Не давай же прокляттям ти волі.
Подих зродить нові почуття,
Срібну парость нового життя.

Johann Wolfgang Goethe, Wandrers Nachtlied

Über allen Gipfeln Ist Ruh,

In allen Wipfeln Spürest du

Kaum einen Hauch;

Die Vögelein schweigen im Walde.

Warte nur, balde

Ruhest du auch.

Йоганн Вольфганг Гьоте, Вечірня  Пісня Мандрівця

у переспіві © Валентина Бута

Скрізь на верхогір’ях тиша –
Не зітхне ніщо, не дише,
Не шелеснуть з верховіть листи,
Стихли геть пташині хори;
Зачекай, мій друже, скоро
Відпочинеш від трудів і ти

10 червня 2017
Валентин Бут

 

 

Rudyard Kipling, BOOTS

(Infantry columns)

We’re foot–slog–slog–slog–sloggin’ over Africa —
Foot–foot–foot–foot–sloggin’ over Africa —
(Boots–boots–boots–boots–movin’ up and down again!)
There’s no discharge in the war!

Seven–six–eleven–five–nine-an’-twenty mile to-day —
Four–eleven–seventeen–thirty-two the day before —
(Boots–boots–boots–boots–movin’ up and down again!)
There’s no discharge in the war!

Don’t–don’t–don’t–don’t–look at what’s in front of you.
(Boots–boots–boots–boots–movin’ up an’ down again);
Men–men–men–men–men go mad with watchin’ em,
An’ there’s no discharge in the war!

Try–try–try–try–to think o’ something different —
Oh–my–God–keep–me from goin’ lunatic!
(Boots–boots–boots–boots–movin’ up an’ down again!)
There’s no discharge in the war!

Count–count–count–count–the bullets in the bandoliers.
If–your–eyes–drop–they will get atop o’ you!
(Boots–boots–boots–boots–movin’ up and down again) —
There’s no discharge in the war!

We–can–stick–out–‘unger, thirst, an’ weariness,
But–not–not–not–not the chronic sight of ’em —
Boot–boots–boots–boots–movin’ up an’ down again,
An’ there’s no discharge in the war!

‘Taint–so–bad–by–day because o’ company,
But night–brings–long–strings–o’ forty thousand million
Boots–boots–boots–boots–movin’ up an’ down again.
There’s no discharge in the war!

I–‘ave–marched–six–weeks in ‘Ell an’ certify
It–is–not–fire–devils, dark, or anything,
But boots–boots–boots–boots–movin’ up an’ down again,
An’ there’s no discharge in the war!

Рад’ярд Кіплінг, ЧЕРЕВИКИ

(Піхотні колони)

переклад © Валентина Бута

 

Ми – ноги – туп–туп–туп – тупаєм по Африці –
Ноги–ноги–ноги–туп – тупаєм по Африці –
(Черевики–черевики–черевики –вгору–вниз!)
Краю не видно цій клятій війні!

Дев’ять–п’ять–дванадцять–три – двадцять дев’ять миль пройшли
Три–дванадцять–десять–сім – вчора тридцять дві втяли –
(Черевики–черевики–черевики –вгору–вниз!)
Краю не видно цій клятій війні!

Ні–ні–не–дивись, що попереду мигтить.
(Черевики–черевики–черевики –вгору–вниз!)
Чоловіки–чоловіки глузд втрачають на той вид
І краю не видно цій клятій війні!

Пробуй–пробуй–намагайсь думати про інше щось –
О, мій Боже–порятуй–щоб із глузду не зійти!
(Черевики–черевики–черевики –вгору–вниз!)
Краю не видно цій клятій війні!

В патронташі–порахуй–скільки–ще–лишилось–куль.
Очі–впустиш–на–дорогу, то протупають по них
(Черевики–черевики–черевики –вгору–вниз!)
Краю не видно цій клятій війні!

Так, ми–можемо–терпіти–втому, спрагу, голод – гей!
Але – Боже – не постійний, осоружний рух оцей:
Черевики–черевики–черевики –вгору–вниз!
І краю не видно цій клятій війні!

Вдень–іще–не–так–погано, бо удень ти у гурті,
А–прийде–ніч–і–лізуть–до–віч тупочуть, мигтять оті
Черевики–черевики–черевики – вгору–вниз.
Краю не видно цій клятій війні!

Я–пройшов–шість–тижнів–пекла–і–засвідчую–одно:
Не–вогонь–то, не–чортиська–не могильна–тьма –воно:
Черевики–черевики–черевики–вгору–вниз,
І краю не видно цій клятій війні!

 

 

 

Percy Bysshe Shelley, Mutability

The flower that smiles to-day
To-morrow dies;
All that we wish to stay
Tempts and then flies.
What is this world’s delight?
Lightning that mocks the night,
Brief even as bright.

Virtue, how frail it is!
Friendship how rare!
Love, how it sells poor bliss
For proud despair!
But we, though soon they fall,
Survive their joy, and all
Which ours we call.

Whilst skies are blue and bright,
Whilst flowers are gay,
Whilst eyes that change ere night
Make glad the day;
Whilst yet the calm hours creep,
Dream thou—and from thy sleep
Then wake to weep.

Перси Биши Шелли, 

Изменчивость

перевод © Валентина Бута

 

Алых роз, чьё призванье манить
Облетит завтра пышный цвет.
И всё то, что хотим сохранить
Уступает давлению лет.

Жизни прелесть не так ли хрупка?
Словно молнии быстрой рука,
Столь же яркая, как коротка…

Честь… как просто её уязвить!
Дружба верная – редкость сейчас.
И вновь продано счастье любить
За отчаянный блеск гордых глаз…

Но, пусть как быстротечен лёт дней
Мы храним в себе свет их огней,
Радость их, что нам стала своей.

Так пока неба синяя сень,
Пока розы пленяют нас,
Пока ночь превращает в день
Колдовство твоих милых глаз,

Пока времени дремлет палач,
Пока жизнь не сорвалась вскачь –
Помечтай, а потом уже плачь…