Архів теґу: поетичні діалоги

Герді

поетичні діалоги:

© Наталка Ярема

Ти – Мій Кай
Із осколком у серці
На відстані сотні світів.
Рукавиці вдягаю і чоботи,
Бо ж у дорогу.
Ти складаєш мозаїки
В замку запертих вітрів,
Очі вп’явши у зимну незатишну
Білу підлогу…
Я іду, бо сумують троянди
На нашім вікні,
Ще не сохнуть,
Та вже не живуть і не плачуть.
Як же важко сповідувать болі
Самотній стіні
І бажати на щодень собі:
Просто йди! Не впади! Не зблуди!
Або просто удачі.
Ця дорога як сон –
Ні кінця, ані краю нема.
Розтопити би лід –
Мерзнуть сльози мої і долоні.
Дивний погляд кидає хтось
Мовчки і скрушно услід,
Та чекають троянди
З надією на підвіконні…

© Валентин Бут

Ті дороги пройти
Крізь холодні світи –
То не біля віконця зітхання.
Ти оте почуття
Пронесеш крізь життя,
Бо ж то вищої проби кохання.
І ніякі сніги
Ні круті береги
Не спроможні тебе спинити –
Крізь тумани облуд,
Крізь буденності бруд,
Крізь холодну зневіру і відчай
Ти дійдеш до мети
І відступлять оті,
Хто міняє любов на вічність.
З неба вдарить гроза
І палюча сльоза
З ока вимиє трути скалку
І прозріє твій Кай.
Ти тоді не чекай,
Ти цілуй його, Гердо, палко.
І – повіриш чи ні –
У старому вікні
Розцвітуть твої ружі милі
Всім на спомин про те,
Що кохання просте
Найсильніша на світі сила.

10.11.2017

 

Advertisements

Не Винна

© Ольга Кричинська
Про жінку
Не маючи учнів, не знаючи істини, йдеш
Назустріч каліці, неначе назустріч світлу.
Він буде повільно вмирати, зникати, а все ж
Нізащо тобі не дозволить себе зцілити.
А ти називаєш таємною кожну з вечерь,
Чекаючи Юду, неначе свого чоловіка,
А варто лише усвідомити сутність речей –
Ні плоті, ні крові твоєї не хоче каліка.
Твій сад вже дозрів до молитви або до пожеж,
І чаша тебе не мине — вона також із глини…
не схилиш коліна, бо раптом нарешті збагнеш –
не винна.
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369866

 

© Валентин Бут

Не винна…У чому ж тут, к бісу, вина?

Хіба що у тім, що сприймаєш убогих за світло?

Так це, моя радість, в цім світі не є новина

Не є новина, хоча, чесно сказати, – обридло.

Обридло життя між духовних калік та мерців,

Поміж слабодухих, лінивих душею і серцем.

Навіщо тим світло, хто темних шука манівців –

Отим, крайньохатим, отим дятлоносим з дупельця?

Даруй своє світло, любов і шляхетний порив

Лиш тим, хто цінує насправді дари ті нетлінні.

А ще пам”ятай, навіть за грозової пори

Ти не можеш, не маєш схиляти коліна,

Бо ЛЮДИНА!

2012

 

Не Просто Бути Жінкою…

Поетичні діалоги. Ксенислава Крапка

“Буває біль, який лікують кавою,
Чи ванною із запашними травами…
Твоя жіночність наділяє правом
Часами не дотримуватись правил…”
Ксенислава Крапка

© Валентин Бут

Не просто бути жінкою –
Не будемо лукавить –
Ширять по-над хмаринками,
Коли готуєш каву,
Душевні болі з успіхом
На шпильках лікувати,
Відповідати усміхом
Де б варто в носа дати,
Не забувать при тому,
Що ти всесильна фея,
Ігнорувати втому,
Народжувать ідеї,
Не скніти, а горіти –
Життя ж, це так цікаво!
Жінки – прекрасні квіти,
Квітуй же, Ксениславо!