Архів теґу: пісня

Прощання з Літом

© Валентин Бут

Sinking to the bottom of death,
I leave my immortal dreams
In the realm of never-ending life.

ЛІТО.

Одцвіло, наче сад,
Наше літо ласкаве.
Вже підняв якорі
І на поклик морів
Лине бриг наших втрачених мрій.

Ми жили як могли,
Не шукаючи вигоди й слави.
На холодних вітрах,
На буремних морях
Нас тримали вітрила надій.

Наше літо мина.
Чайка квилить над нами,
Невблаганна, мов час
Нам несе наших мрій “незабудь”.

Біла хмарка вітрил
Мерехтить за дрібними сльозами,
Полишаючи нас
Без надій свій завершувать путь.

Наше літо мина.
Сонце наше згасає,
Ріки часу несуть
Стиглі води в далекі моря,

Та є правда одна –
Лиш для тих, хто ще мріє й кохає
Зорі вказують путь,
Обертається досі Земля.

Березень 1995

Advertisements

Зустріч

слова © Валентина Бута на музику Al Bano https://b-track.ru/track/al-bano-romina-power-liberta-61318

От і зустрілися ми в цім житті ще раз
Погляд збентежений віями не прикривай.
Я ще блукаю в снігах, спотикаючись раз-у-раз
Повідай, чи ти відшукала зимі тій край?

– Віхола засипає снігом світ…
Не пройти – всі шляхи замела.
І чекай – ти чекай хоч сотні літ –
Марно все, як нема тепла…

Ми так сподівались, що літо зігріє нас,
На щастя надії плекали, та все дарма.
Як вогник кохання у наших серцях погас,
Прийти за весною могла там лише зима.

– Віхола засипає снігом світ
Не пройти – всі шляхи замела.
І чекай – ти чекай хоч сотні літ –
Марно все, як нема тепла…

Тож випусти серце моє із своїх долонь,
Підемо далі блукати в пусті світи,
Лиш подаруй наостанок очей вогонь,
Лиш поцілуй на прощання і вільна ти.

– Не сумуй все минає й це мине.
Вірю я: є зимі тій край.
Посміхнись, зачаруй ще раз мене
Повернім наших весен розмай!

Віхола замітає цілий світ,
Білий сніг сипле, навісна.
Пригорнись, хай минуло стільки літ,
Але нас знов знайшла весна.

 

 

Осінь

Пісня-дует для чоловічого і жіночого голосів.

музика: © Віктора Охріменка

http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00340270.mp3

слова © Валентина Бута

 

Осінь знову вдяга клени в шати із щирого золота
І прощальний свій клич відсурмили уже журавлі…
І колючі вітри, мов роки в спину дихають холодом,
І ранкові тумани, мов привиди наших жалів.

Все мина, все мина – час, надії і мрії невтілені,
Все мина, все мина і на скроні, мов сніг, сивина.
Все мина, все мина… О, лелеки-роки – як летять вони!
Все мина, все мина, але то вже не наша вина…

– Отже, осінь і що ж?
– Осінь час на примирення з холодом,
Крок назустріч зими, час на роздуми, згадки і сни.
– Час на сни? Але ж кличе ще мрія, плекана замолоду
Й сонце світить для нас в королівстві моєї весни.

Все мина, все мина – час, надії і мрії невтілені,
Все мина, все мина і на скроні, мов сніг, сивина.
Все мина, все мина… О, лелеки-роки як летять вони!
Все мина, все мина, але то вже не наша вина…

О, бентежна душе, ти ще повна жадобою вольності
І кохання п’янить наче в юності й збурює кров…
Тож сприймай це життя наче дар у його неповторності
Й цю солодку стократ, бо останню, останню любов!

Все мина, все мина – час, надії і мрії невтілені,
Все мина, все мина і на скронях моїх сивина.
Все мина, все мина, та коли ми коханням окрилені,
То буяє у серці прекрасна і юна весна…

2005

Піднімаймося, Братове!

© Валентин Бут

Ще не вмерла України ні слава, ні воля,
Але час вже, любі браття, помінять нам долю.
Чверть століття змарнувавши на догоду зухам,
Довели ми Незалежність ледь не до розрухи.
Гей, пора до справи, браття, – годі вже чекати –
Україну нашу милу час нам піднімати!
Час звільнятися від марень, від олжі й облуди,
Бо інакше діти ваші проклянуть вас, люди.
Проклянуть за пустослів’я, за мовчання нице,
За здання перлини-Криму чужій-чужаниці,
За відступництво, бо ж де ще, на якій землі
Є вітчизна для стражденних кримців-киримли!
Піднімаймося, братове, проти супостата,
Але спершу проженімо із своєї хати
Всіх манкуртів, що тут ходять, сливе, табунами –
Найстрашніший в світі ворог той, що поміж нами.
Пригадаймо, милі руси, нашу давню славу –
Хто ми є, якого роду і свою державу
Піднімаймо, мов калину, зігнутую злісно.
Піднімаймо вже сьогодні – завтра буде пізно!

Зоряне Танго

слова © Валентин Бут

музика © Віктор Охріменко

http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00382525.mp3

 

 

Певно хтось тут всесильний ворожить,
Певно тут перетнулись світи,
Бо не можу, я справді не можу
Погляд свій від твого відвести.

Невипадково тут зустрілись ми,
Тож я прошу, дозвольте, мила панно,
Мені сьогодні, на краю зими,
Вас запросить на це чарівне танго.

Очі в очі, за порухом порух,
Десь розтанули простір і час,
Танго нас понесло поміж зорі
І нема тут нікого, крім нас.

Ми летимо крізь зоряні світи
Крізь океан чуттєвого прибою –
Чаклунко мила, що зробила ти –
Як розлучитись нам тепер з тобою…

Колискова Вайлуватим Одісеям

© Валентин Бут

 

Ну, що оце настали за часи –
Чуміють одісеї на Ітаці ,
А пенелопи – символи краси,
Ну, хоч ти плач, а не сидять в палаці!

Сьогодні Гваделупа, а завтра Сен-Мартен,
А вчора ж наче бачив на Кикладах…
Гарує на Карибах, пірнає між мурен
І вівцям на Ітаку шле поради.

Записки стюардеси на рани ціанідом
Всім нашим вайлуватим одісеям:
Гадають -“А чи в Дурбан, чи в Саймонстаун піде?”
І де потрапить в пута Гіменея…

О, білії вітрила вони неначе крила,
Що можуть нам відкрити цілий світ…
Відчуй на смак свободу, піймай за хвіст пригоду.
Не стримуй серця вільного політ!

 

Пригорнись

слова © Валентина Бута

музика © Віктора Охріменка

http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00370079.mp3

 

Я так давно не обіймав тебе за плечі,
Не бачив блиск твоїх закоханих очей.
Живу без тебе в віртуальній порожнечі
І час рікою крізь роки мої тече…

Пр.
Зачерпни золото осіннє
І розвій – хай несуть вітри.
Пригорнись – так без тебе зимно –
Хай на час, хай лиш до пори…

Іще не всі до ніг твоїх поклав я зорі,
Не все чар-зілля випив з люблячих долонь,
Іще нас доля не винить у непокорі,
Іще палає в серці пристрасті вогонь.

Пр.

Життя

Якось так вийшло, що пишучи ці слова, десь на рівні підсвідомості, я клав їх на музику Тончо Русєва. Слова пісні Лілі Іванової, звісно ж, на більш приємну, вічну тему. Але, хіба то має зачення?

 

Життя © Валентин Бут

пам’яті батька

Заплутане, загублене, осуджене –
Життя моє, навіщо світом нуджу я?
Іще в душі весна буя нескорена,
Але вже крячуть, крячуть чорні ворони…

Була любов, хто скаже, що минулася?
Стелився шлях під ноги, та не килимом.
Повиростали діти і незчувся я,
Як діти в світ пішли і дім покинули..

 

Присп.
Гей, ви, мої журавлі,
Білі лелеченьки долі,
Ще зачекайте в імлі,
Перш, ніж полинем на волю.
Ще живе серце болить,
Плаче душа і страждає –
Аж не на день, не на мить
Тих, що люблю залишаю…

Пройтися б ще стежками та росистими,
Скупатися б у літеплі на Пристані,
Роздарувати б діткам непрострочені
Літа, що їх зозуля напророчила.

Присп:
Гей, ви, мої журавлі,
Білі лелеченьки долі,
Ще зачекайте в імлі,
Перш, ніж полинем на волю.
Ще живе серце болить,
Плаче душа і страждає,
Аж не на день, не на мить
Любий мій край залишаю.

Прийде весна, з беріз стече краплинами,
За ясним літом осінь промайне.
Калина спалахне в снігу рубінами,
Лиш в світі тім не буде вже мене…

Присп:
Гей, ви, мої журавлі…
Білі лелеченьки долі
Ще зачекайте в імлі
Перш, ніж полинем на волю,
Ще живе серце болить,
Плаче душа і страждає,
Аж не на день, не на мить
Тих, що люблю залишаю…

1995.

Кольори

Валентин Бут©Кольори

Прихили до мене кольори,

Скільки там лишилося ще жити,

Синь небес і золотаве жито

Хай зі мною будуть до пори –

Прихили до мене кольори.

 

Прихили на мій короткий вік

Свіжу зелень весняного степу,

Бірюзу морської хвильки теплу

І прозору прохолоду рік – 

Прихили до мене кольори.

 

Подаруй наприкінці доріг

Пурпуровий захід сонце-світу:

Надвечір’я згадує прожите –

Хай зігріє серце до пори –

Прихили до мене кольори.

 

Хай зійде на край мій благодать

Ніжністю рожевого світанку,

Хай веселка із дощів серпанку

У прийдешнє міст перекида,

Буде в Ирій хай легка хода.

2008 р

Перше, цей вірш складався з чотирьох катренів. Це в той час, прочитавши його, товариш по Клубу Поезії поет, композитор, критик Віктор Охріменко (Віктор Ох) написав до цих слів музику – музику чудову, прозору і чисту, як вранішні кольори неба. Вийшла пісня 🙂 Надзвичайно вдячний йому за це!