Архів теґу: Сонет 66

William Shakespeare, SONNET LXVI

Tired with all these, for restful death I cry,

As, to behold desert a beggar born,

And needy nothing trimm’d in jollity,

And purest faith unhappily forsworn,

And guilded honour shamefully misplaced,

And maiden virtue rudely strumpeted,

And right perfection wrongfully disgraced,

And strength by limping sway disabled,

And art made tongue-tied by authority,

And folly doctor-like controlling skill,

And simple truth miscall’d simplicity,

And captive good attending captain ill:

 

Tired with all these, from these would I be gone,

Save that, to die, I leave my love alone.

 

Уільям Шекспір, Сонет 66

 Переспів © Валентина Бута

 

Я кличу смерть: несила вже терпіть

І бачити, як гідність жебракує,

Нікчемника, що золотом дзвенить

І те, як віру знову хтось шельмує,

І недоречних славословлень блуд,

І досконалість, зганьблену юрбою,

І честь дівочу, втоптану у бруд,

І міць, що служить немочі в покоях,

І дурня, що повчає мудреця,

І те, як правду знову звуть дурною,

Мистецтво, що скрутила влада ця

І праведність на службі влади злої.    

 

Я кличу смерть. І дня не став би жити,

Та, як тебе, кохана, тут лишити..

Advertisements