Архів теґу: Сонет 90

William Shakespeare, SONNET XC.

Then hate me when thou wilt; if ever, now;
Now, while the world is bent my deeds to cross,
Join with the spite of fortune, make me bow,
And do not drop in for an after-loss:
Ah, do not, when my heart hath ‘scoped this sorrow,
Come in the rearward of a conquer’d woe;
Give not a windy night a rainy morrow,
To linger out a purposed overthrow.
If thou wilt leave me, do not leave me last,
When other petty griefs have done their spite
But in the onset come; so shall I taste
At first the very worst of fortune’s might,
And other strains of woe, which now seem woe,
Compared with loss of thee will not seem so.

 

Уільям Шекспір, Сонет 90

у переспіві © Валентина Бута

 

Якщо мене ти кинеш, кинь тепер,

Тепер, як до хреста мене прип’ято.

Б’є доля, гни і ти; я ще не вмер,

Не будь лише останнім терном вп’ятим.

Якщо ж у серці стане тихнуть щем,

Не вдар мене, кохана, потім в спину;

Бурхлива ніч уранішнім дощем

Хай не відстрочить долі переміну.

Якщо покинеш, то не жди кінця,

Коли дрібні нещастя візьмуть гору;

Будь першою, хай буде втрата ця

Моїм найпершим і найтяжчим горем.

 

Бо не існує в світі більшої біди,

Ніж розлучитися з тобою назавжди.

 

 

 

 

Advertisements