Архів теґу: час

Літо’57

Garden Lovers Painting by Vickie Wade

© Валентин Бут

Вечір, шепоти листу,
Вальс-бостон з радіол
І п’янить ціле місто
Аромат матіол.

Ще без бітумних натіків
Цегляний тротуар,
А на танцях лиш натяком
Стильний репертуар.

Десь світанками волі
Фестивальні рої,
Але пасинкам долі
Не пізнати її.

Він – як місяць досвітній,
Вона – ніжність сама.
Йдуть і в цілому світі
Пари краще нема.

Буде й важко потому,
Та минув час журби,
Он вже й в парку міському
П’єдестал без Коби.

Неясні сподівання
Їм дарує ця ніч
Незабутнім вінчанням
Між каштанових свіч.

Небо, наче в Італії,
Оксамитом в зірках,
Крепдешинова талія
У засмаглих руках.

Ніч їх благословляє
На прийдешні роки
І ніхто ще не знає,
Що мої це батьки.

1997

Advertisements

Павутинка Бабиного Літа

© Валентин Бут

Павутинка бабиного літа,
Рос холодних вранішній засів –
Чи діждемо знову тих часів,
Щоб забувши все, тому радіти?
Як же швидко вистигає жар,
Що так щедро дарувало літо,
Надихаючи кохати, просто жити
І все ближчою стає хистка межа
За якою в мареві туманів
Проглядають они вже світи,
У які усім нам врешті йти.
Але ті світи – пусті омани.
Жоден не вернувся з-за межі,
Щоби свідчить нам про їх принади.
Воно й наш – як не олжа, то зрада
Чи гібридна казнокрадів влада,
Що влаштовує для бовдурів паради,
Добробати виславши під “гради”,
Але вже, що маєм, бережім .

 

Час

© Валентин Бут

Промерзлий час завмер посеред поля
І я,зависнувши над краєм небуття,
Дивлюсь як смерч вогню, металу, болю
За мить змете моє роковане життя.

Невже то все? А як же та зозуля,
Що обіцяла довгії літа?
Я ж вірив їй – мене не брала куля,
І як же ті дівочії вуста,

Які так і не встиг поцілувати,
Тоді, як ми прощалися в саду?
Ні, ні – чекай! А як нещасна мати
Переживе оцю її біду?

За що їй це? За віщо нам ця кара –
Нахабство проімперської юрби?
Ненавидить за що нас та почвара –
За те лиш, що не хочемо в раби?

За те, що Русь – це ми, а не Росія?
За те, що незлобиві ми, не злі?
За те, що підло вкрадена Надія
Не підкоряється вам, ниці москалі?

Чому, чому, лихі захланні зайди,
Ви прагнете сусідської землі?
Чом начиняєте її металом “градів”
Це так заведено у “братньому” Кремлі?

Забулись-те, що згине той, хто прийде
В наш край з мечем від нашого меча?
І заховатись в цілім світі ніде
Тому, на кому Каїна печать?

Моя Вкраїна є, була і буде…
Вогненний стовп шугнув, ударив, згас.
Промерзлий час свої підставив груди –
Тримайся, синку, їм не взяти нас!

 

18 лютого 2015

Час

“Напевно, час до рук нам брати вили!”
Наталія Крісман

© Валентин Бут

А, схоже, саме підходящий час!
Але не з вилами – вже досить з нас поразок,
Пліч-о-пліч станьмо. Станьмо спершу разом
Ніхто не зробить вибір той за нас.

Якщо ж дійде до діла, то не вила –
На силу й зброю треба зброї й сили.
Ці таргани не підуть просто так.
Що їм Європа – інша в них мета.

Але ж, який Майдан – кияни і з провінцій –
Як я люблю вас, любі українці!
І Прага нас підтримує й Берлін.
Геть пута з душ і зводьмося з колін!

25.11.2013 23:49:03