Архів теґу: честь

Тінь (ч.1)

© Валентин Бут

 

Я знову впускаю цю Тінь
У прочинені двері пам’яті.
Увібраши пазурі нап’яті,
вороновані,
В сонмі видінь
Безшелесно ступає вона
На гнучких і лускатих лапах.
З них стікає пітьма і запах
Тих світів, де живих нема.
О, той запах… Від нього млость
І мурашки по всьому тілу.
Мо’,  моя вже зоря злетіла?
Але ж ні: ще не все збулось.
Ще лише розтопили свинець,
Ще лише наливають пугар,
Ще лиш стягують пута туго –
Це, товаришу, ще не кінець…
Знов, як перше, сідає й мовчить
І зорить невідривно в очі.
О, яка ж бо то мука! Крізь ночі
Знову там я, Знов вітер вищить,
Розпанаханий роєм скалок,
Ляск мушкетів, ревіння гармат
І крізь гук той – знайомий клекіт,
Що роками, мов вирій лелеку
Владно кликав крізь днів листопад,
А в душі ж все співало: ‘Сталось! –
Попри розбрат, гіркую недолю,
Попри спроб багатьох вже безплідність,
Товариство не втратило гідність,
Над усе пожадаючи ВОЛІ.”
І аж раптом той смерч серед плоті –
Стовп вогню і розшарпаних тіл,
Що роздер устремлінь виднокіл
На сподіване «до» і «без потім.»

Advertisements

Честь

“Не пощастило нашому
народу.
Дав Бог сусідів, ласих до
нашесть.
Забрали все – і землю, і
свободу.
Тепер забрати хочуть вже
і честь.”

(Ліна Костенко)

 

© Валентин Бут:
Ні, не забрали. Наше й досі з нами
Так само, як свобода, гідність, честь.
Немало ми пережили нашесть,
А й досі можемо пишатися синами.
Отими, хто в блокованім Криму,
Стоять в очікуванні штурму гарнізонів,
Честь не бруднять, не спорюють погонів.
Шанс дипломатам, уряду – кому?
А в Києві готуються до свята –
Святе читать Шевченкові вірші…
Чи сам Шевченко так би согрішив –
Курити фіміам, як палять хату?

04.03.2014 22:11:18