Архів теґу: poem

Уільям Шекспір, Сонет 50

Спадок Шекспіра настільки неосяжний, що майже  чотириста років його вивчають, його перекладають чи не на всі мови світу, ним захоплюються, бо ж велике мистецтво непідвладне часові. Не знайшовши гарного перекладу 50-го сонету українською, зробив цю спробу. Вона не така досконала, як переклад московською Самійла Маршака, все ж після доопрацювання, може мати певні шанси на увагу читача 🙂

How heavy do I journey on the way,
When what I seek, my weary travel’s end,
Doth teach that ease and that repose to say
‘Thus far the miles are measured from thy friend!’
The beast that bears me, tired with my woe,
Plods dully on, to bear that weight in me,
As if by some instinct the wretch did know
His rider loved not speed, being made from thee:
The bloody spur cannot provoke him on
That sometimes anger thrusts into his hide;
Which heavily he answers with a groan,
More sharp to me than spurring to his side;

For that same groan doth put this in my mind;
My grief lies onward and my joy behind.

 

Як важко торувати втомний шлях
Як сенс шукань, химер прорвавши тло,
Враз впнеться в мізки, мов іржавий цвях:
“Вже, безмір миль між нами пролягло.”
Кінь, що пристав вже від моїх плачів,
Неначе розуміючи мій стан,
Ледь дибає тягар мій несучі:
Не швидкості від нього хоче пан.
І навіть остроги, що часом гнів
Вганя в його скривавлені боки,
Лиш стогін провокують, що мені
Пече гостріш за нього, навпаки.

Бо стогін той мов совісті гризьба:
Позаду радість, далі лиш журба.

Advertisements

Моє Серце у Горах

Переклад з Роберта Бернса

Robert Burns
My Heart’s in the Highlands
My heart’s in the Highlands, my heart is not here,
My heart’s in the Highlands a-chasing the deer –
A-chasing the wild deer, and following the roe;
My heart’s in the Highlands, wherever I go.
Farewell to the Highlands, farewell to the North
The birthplace of Valour, the country of Worth;
Wherever I wander, wherever I rove,
The hills of the Highlands for ever I love.

Farewell to the mountains high cover’d with snow;
Farewell to the straths and green valleys below;
Farewell to the forests and wild-hanging woods;
Farwell to the torrents and loud-pouring floods.

My heart’s in the Highlands, my heart is not here,
My heart’s in the Highlands a-chasing the deer
Chasing the wild deer, and following the roe;
My heart’s in the Highlands, whereever I go.

переклад з Роберта Бернса

Валентин Бут©Моє Серце у Горах

Не тут моє серце, не тут, а у Горах:
Полює за оленем в диких просторах,
Полює за ним чи слід сарни шукає –
Душа моя в Горах, хай де я блукаю.
Прощайте ж, о, Гори і Північ прощай –
Колиска звитяги і гідності край!
Куди б я не плавав, де б не мандрував
Ніколи я Гір своїх не забував.
Прощайте, вершини, укриті в сніги,
Долини, лощини й зелені луги,
Прощайте ліси і діброви на кручах,
Прощайте струмки і потоки гримучі!
Не тут моє серце, не тут, а у Горах:
Полює за оленем в диких просторах,
Полює за ним чи слід сарни шукає –
Душа моя в Горах, хай де я блукаю.

Shoe Nail

For want of a nail the shoe was lost.
For want of a shoe the horse was lost.
For want of a horse the rider was lost.
For want of a rider the battle was lost.
For want of a battle the kingdom was lost.
And all for the want of a horseshoe nail.

 

Вухналь

у переспіві © Валентина Бута

(англійський дитячий віршик, якому дуже корисно навчати і наших діток, перш, ніж вони допнуться до влади )

 

Нема вухналя
І відпала підкова,
Упав вороний,
Не підніметься знову
І гине з конем
Верхівець-командир,
І військо розбите
Благає про мир…
Нема королівства,
Нема короля,
Бо в кузні в свій час
Не було вухналя…

 

 

Ірына Дар’їна, Адвядзі Мяне ад Бяды…

© Ірына Дар’їна

Адвядзі мяне ад бяды…

https://www.stihi.ru/2017/03/04/8246

Адвядзі мяне ад бяды,
Між кустоўя, да самай вады.
Адвядзі мяне ў зацішь сноў,
Дзе каханьнем квітнее любоў.
Адвядзі мяне, не кары,
Што ратуюсь табой да зары.
Адвядзі цераз цемру зораў,
Бо жывая ўжо прастора,
І забудзься на тыя шляхі…
     Бачышь, ластаўка ля страхі…
                              

Ірина Дар’їна, Відведи мене від біди…

у переспіві © Валентина Бута

 

Відведи мене від біди
Між кущів до самої води,
Відведи мене в затишок снів,
Де кохання, де квіти ясні.
Не картай о цій пізній порі,
Що рятунок ти мій до зорі,
Проведи через зоряний шлях,
Бо ожив уже простір в полях
І забудь про похмурі краї…
      Бачиш, ластівка в стрісі своїй.

Ірына Дарьина, Я Хочу Уліцца ў Цябе Струменямі

Я хочу уліцца ў цябе струменямі,
Працяўшы наскрозь, агарнуўшы наўкол.
Сустрэцца аднойчы ў прызначанай браме,
Крануўшы нясьмела мармуравы дол.

Я мушу адбіцца ў лёсе праменьнем,
Нязгаданным неяк у тым гушчары,
Адмовіцца й адцурацца сумненьняў.
Калі ўжо пасьці, то дык да гары!..

Я крочу няўпэўнена, але наўмысна.
Ці побач надзея – сьляпы павадыр?
А памяць хавае пяшчотныя рысы…
Зацягвай хутчэй непазьбежны мой вір.
                                            
              Р.S. У гэтым нейкая недарэчнасьць –
              Мая спрадвечная супярэчнасьць.   

 

15.02.2001г.

Ірина Дар’їна, Я хочу улитися…

в переспіві © Валентина Бута

Я хочу улитися в тебе струмками,
Пронизавши наскрізь, обвивши довкіл,
Зустріти колись хоч в призначеній брамі,
Торкнувши несміло із мармуру діл.

Я мушу одбитися долі промінням,
Незгаданим досі у тій гущарі,
А ще, одцуратися сумнівів тління –
Коли уже падати, то догори.

Крокую невпевнено, але умисно –
Чи бачить надія, сліпий поводир?
А пам’ять ховає минулого риси;
Затягуй хутчіш неминучий мій вир.

        P.S. У цьому певна є  недоречність –
        Моя прадавняя суперечність.

 

Ірына Дарьина, Я працята наскрозь…

© Ірына Дарьина

Я працята наскрозь…

https://www.stihi.ru/2017/03/04/8213

Я працята наскрозь… Няўжо, га,
Будзе раніца не ружовай?
Будзе вечар не аксамітны?
Ці патрэбны такія міты?
Неяк нават неверагодна
Памыляліся мы заўгодна
І рабілі ня тыя крокі,
Вось і стаўся час адзінокі.
Перамеліцца лёс шалены,
Не да гонару тут праклёны.
Подых доўжыцца пачуцьця
Срэбнай стужкі таго жыцьця.
7.01.2002г.

Ірина Дар’їна, Я пронизана наскрізь…

у переспіві © Валентина Бута

 

Я пронизана наскрізь… Невже, бо
Вже світанки не будуть рожеві?
Вечір втратить свої оксамити?
Чи потрібні такі нам міти?
Дещо навіть тепер неймовірно,
Помилялись ми, долі покірні
І робили не зовсім ті кроки,
От і випав нам час одинокий.
Перемелеться злая недоля
Не давай же прокляттям ти волі.
Подих зродить нові почуття,
Срібну парость нового життя.

Johann Wolfgang Goethe, Wandrers Nachtlied

Über allen Gipfeln Ist Ruh,

In allen Wipfeln Spürest du

Kaum einen Hauch;

Die Vögelein schweigen im Walde.

Warte nur, balde

Ruhest du auch.

Йоганн Вольфганг Гьоте, Вечірня  Пісня Мандрівця

у переспіві © Валентина Бута

Скрізь на верхогір’ях тиша –
Не зітхне ніщо, не дише,
Не шелеснуть з верховіть листи,
Стихли геть пташині хори;
Зачекай, мій друже, скоро
Відпочинеш від трудів і ти

10 червня 2017
Валентин Бут

 

 

Rudyard Kipling, BOOTS

(Infantry columns)

We’re foot–slog–slog–slog–sloggin’ over Africa —
Foot–foot–foot–foot–sloggin’ over Africa —
(Boots–boots–boots–boots–movin’ up and down again!)
There’s no discharge in the war!

Seven–six–eleven–five–nine-an’-twenty mile to-day —
Four–eleven–seventeen–thirty-two the day before —
(Boots–boots–boots–boots–movin’ up and down again!)
There’s no discharge in the war!

Don’t–don’t–don’t–don’t–look at what’s in front of you.
(Boots–boots–boots–boots–movin’ up an’ down again);
Men–men–men–men–men go mad with watchin’ em,
An’ there’s no discharge in the war!

Try–try–try–try–to think o’ something different —
Oh–my–God–keep–me from goin’ lunatic!
(Boots–boots–boots–boots–movin’ up an’ down again!)
There’s no discharge in the war!

Count–count–count–count–the bullets in the bandoliers.
If–your–eyes–drop–they will get atop o’ you!
(Boots–boots–boots–boots–movin’ up and down again) —
There’s no discharge in the war!

We–can–stick–out–‘unger, thirst, an’ weariness,
But–not–not–not–not the chronic sight of ’em —
Boot–boots–boots–boots–movin’ up an’ down again,
An’ there’s no discharge in the war!

‘Taint–so–bad–by–day because o’ company,
But night–brings–long–strings–o’ forty thousand million
Boots–boots–boots–boots–movin’ up an’ down again.
There’s no discharge in the war!

I–‘ave–marched–six–weeks in ‘Ell an’ certify
It–is–not–fire–devils, dark, or anything,
But boots–boots–boots–boots–movin’ up an’ down again,
An’ there’s no discharge in the war!

Рад’ярд Кіплінг, ЧЕРЕВИКИ

(Піхотні колони)

переклад © Валентина Бута

 

Ми – ноги – туп–туп–туп – тупаєм по Африці –
Ноги–ноги–ноги–туп – тупаєм по Африці –
(Черевики–черевики–черевики –вгору–вниз!)
Краю не видно цій клятій війні!

Дев’ять–п’ять–дванадцять–три – двадцять дев’ять миль пройшли
Три–дванадцять–десять–сім – вчора тридцять дві втяли –
(Черевики–черевики–черевики –вгору–вниз!)
Краю не видно цій клятій війні!

Ні–ні–не–дивись, що попереду мигтить.
(Черевики–черевики–черевики –вгору–вниз!)
Чоловіки–чоловіки глузд втрачають на той вид
І краю не видно цій клятій війні!

Пробуй–пробуй–намагайсь думати про інше щось –
О, мій Боже–порятуй–щоб із глузду не зійти!
(Черевики–черевики–черевики –вгору–вниз!)
Краю не видно цій клятій війні!

В патронташі–порахуй–скільки–ще–лишилось–куль.
Очі–впустиш–на–дорогу, то протупають по них
(Черевики–черевики–черевики –вгору–вниз!)
Краю не видно цій клятій війні!

Так, ми–можемо–терпіти–втому, спрагу, голод – гей!
Але – Боже – не постійний, осоружний рух оцей:
Черевики–черевики–черевики –вгору–вниз!
І краю не видно цій клятій війні!

Вдень–іще–не–так–погано, бо удень ти у гурті,
А–прийде–ніч–і–лізуть–до–віч тупочуть, мигтять оті
Черевики–черевики–черевики – вгору–вниз.
Краю не видно цій клятій війні!

Я–пройшов–шість–тижнів–пекла–і–засвідчую–одно:
Не–вогонь–то, не–чортиська–не могильна–тьма –воно:
Черевики–черевики–черевики–вгору–вниз,
І краю не видно цій клятій війні!

 

 

 

Percy Bysshe Shelley, Mutability

The flower that smiles to-day
To-morrow dies;
All that we wish to stay
Tempts and then flies.
What is this world’s delight?
Lightning that mocks the night,
Brief even as bright.

Virtue, how frail it is!
Friendship how rare!
Love, how it sells poor bliss
For proud despair!
But we, though soon they fall,
Survive their joy, and all
Which ours we call.

Whilst skies are blue and bright,
Whilst flowers are gay,
Whilst eyes that change ere night
Make glad the day;
Whilst yet the calm hours creep,
Dream thou—and from thy sleep
Then wake to weep.

Перси Биши Шелли, 

Изменчивость

перевод © Валентина Бута

 

Алых роз, чьё призванье манить
Облетит завтра пышный цвет.
И всё то, что хотим сохранить
Уступает давлению лет.

Жизни прелесть не так ли хрупка?
Словно молнии быстрой рука,
Столь же яркая, как коротка…

Честь… как просто её уязвить!
Дружба верная – редкость сейчас.
И вновь продано счастье любить
За отчаянный блеск гордых глаз…

Но, пусть как быстротечен лёт дней
Мы храним в себе свет их огней,
Радость их, что нам стала своей.

Так пока неба синяя сень,
Пока розы пленяют нас,
Пока ночь превращает в день
Колдовство твоих милых глаз,

Пока времени дремлет палач,
Пока жизнь не сорвалась вскачь –
Помечтай, а потом уже плачь…

 

 

Edmund Waller, On a Girdle

That which her slender waist confined,
Shall now my joyful temples bind;
No monarch but would give his crown,
His arms might do what this has done.

It was my heaven’s extremest sphere,
The pale which held that lovely deer;
My joy, my grief, my hope, my love,
Did all within this circle move!

A narrow compass! and yet there
Dwelt all that’s good, and all that’s fair!
Give me but what this riband bound,
Take all the rest the sun goes around!

Едмунд Уоллер, Поясок

в перекладі © Валентина Бута

 

Її вузенький поясок
Тепер стискає мій висок:
Король короні не завдячить
Отим, що він для мене значить.

Моїх небес найвищий лан –
Він обіймав коханій стан;
Мій сум, любов, дарунки долі
Містились в цім чарівнім колі.

Вузеньке коло це моє,
Та в нім усе найкраще є.
За те, що пояс цей стискав,
Повір, я б цілий світ віддав!